Історія України

Поступове ослаблення Русі. Правління Ярославичів (1054 –1113 рр.)   Ярославичі  – сини та онуки Ярослава Мудрого  Після смерті Ярослава три його старші сини  Ізяслав, Святослав і Всеволод  разом управляли державою, боролися проти половців та намагалися поширити свою владу на землі своїх братів Ігоря та В’ячеслава.   Тріумвірат  – влада трьох. Ізяслав перебував на Київському престолі тричі: 1054-1068 рр., 1069-1073 рр., 1077 -1078 рр. Святослав посідав Київський трон з 1073 р. по 1076 р. Всеволод правив у Києві з 1078 р. по 1093 р.  У  1072 р.  було затверджено  «Правду Ярославичів»  – писемного зводу законів на Русі.   Боротьба Ярославичів з половцями:   Половці (кипчаки)  – тюркські кочові племена, які панували в українських степах з другої половини ХІ ст. до першої половини ХІІІ ст.  У 1061 р. половці здійснюють перший напад на руські землі. У  1068 р.  Ярославичі зазнають...

Розселення східнослов’янських племінних союзів:   На території сучасної  України  –  поляни (р. Дніпро, Київщина) ,  сіверяни (р. Десна, Чернігівщина) ,  деревляни (Полісся, рр. Прип’ять, Тетерев) , дуліби та волиняни (Волинь), білі хорвати (Карпати), уличі та тиверці (рр. Південний Буг, Дністер). На території сучасної Білорусія – дреговичі (драгва – болото), полочани (р. Полота) На території сучасної Росія – ільменські словени (р. Волхов, Новгород), в’ятичі (р. В’ятка), кривичі, радимичі)   Сусіди східних слов’ян: Готи  (германські племена, перебували на тер. України у III – IV ст.),  гуни  (тюркські племена, IV ст.),  болгари  (тюркські племена, VII ст.),  авари  (тюркські племена, VI-VII ст.),  хозари  (іудеї, VIII-X ст.),  угри  (угро-фінські племена, XI ст.),  вікінгі  (інша назва –  нормани, варяги  – мешканці Скандинавського півострова), IX-Х ст.)   Теор...

Історичні джерела –  будь-які засоби інформації, що безпосередньо відображають історичний процес і дають можливість вивчати минуле людського суспільства, тобто все створене людиною, що дійшло до наших днів у вигляді предметів матеріальної культури, писемних пам’яток, усної творчості тощо. Групи історичних джерел: –  усні  (міфи, легенди, казки тощо) – писемні  (літописи, документи, щоденники, мемуари тощо) –  речові  (залишки жител, знаряддя праці, начиння, одяг тощо) – мовні  (назви річок, гір, міст, сіл тощо) – етнографічні  ( ті, що виникають на основі вивчення побуту та звичаїв сучасних традиційних суспільств (на сьогодні – переважно австралійські чи африканські племена) –  фоно-, фото-, кінодокументи . Археологічна культура  – сукупність археологічних пам’яток певної території і часу, що мають своєрідні місцеві особливості. А. К. отримує назву за місцем першої знахідки або за певними визначальними ознака...