Революція на граніті

Револю́ція на грані́ті (або Студе́нтська револю́ція на грані́ті) — кампанія широкомасштабних акцій ненасильницької громадянської непокори, заздалегідь організована українською молоддю, переважно студентами. Протести тривали з 2 по 17 жовтня 1990 року в УРСР. Стрижнем протестних подій було студентське голодування на площі Жовтневої революції у Києві (нинішньому Майдані Незалежності). Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання вимог учасників протесту.

Мета[ред. • ред. код]

Головними вимогами молоді були:

• недопущення підписання нового союзного договору;
• перевибори Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше весни 1991 року;
• повернення на територію УРСР українських солдатів, а також забезпечення проходження військової служби юнаками-українцями винятково на території республіки;
• націоналізація майна Компартії України та ЛКСМУ;
• відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола.

Передісторія[ред. • ред. код]

У 1985 році до влади в СРСР прийшов Михайло Горбачов і почав впроваджувати реформи, які призвели до того, що комуністична верхівка почала більш лояльно і терпимо ставитися до своїх ідеологічних супротивників, тому колишні дисиденти та національно свідома молодь активізувалися і змогли відкрито проводити свою діяльність. Виникали організації національно-демократичного спрямування, найпопулярнішими були такі як Народний рух України, Українська Гельсінська спілка, Українська студентська спілка, Студентське братство, СНУМ (зараз СУМ) та інші. Багато студентів, які наприкінці вісімдесятих почали навчатися в КНУ ім. Шевченка, були романтизовані боротьбою за незалежність, прийшли навчатися з чутками, що десь в університеті є залишки підпілля. Але його не знайшли, то ж почали створювати власну організацію^[1]

У країні тоді існували глибокі економічні проблеми, яким не могла зарадити навіть політика гласності. Планова економіка, орієнтована переважно на військово-промисловий комплекс. Через це був наявний дефіцит елементарних побутових речей, а також продуктів харчування. Як негативні наслідки планової економіки це все породжувало негативні настрої у суспільстві та критичне ставлення населення до існуючої влади. Панівна роль компартії, підпорядкування їй усіх сфер життя не відповідали потребам переважної більшості населення і були неспроможні змінити наявну соціально-економічну ситуацію, щоб задовольнити зокрема й елементарні споживчі потреби людей. У значної кількості людей, зокрема у молоді, були відсутні можливості повноцінно жити при тогочасній системі державної влади. Перебудова не вдавалася. Постала необхідність рішучих дій.

У 1990 році відбулися вибори до Верховної Ради УРСР, на яких парламентську більшість утворили комуністи («Група 239», а демократи, сформувавши Народну Раду, у підсумку мали 126 мандатів. Після проведення виборів їх громадянська активність помітно зменшилася, натомість молодь вважала, що третина голосів демократів у Верховній Раді не є перемогою, адже для прийняття рішень потрібна більшість голосів. Ця думка, висловлена Олесем Донієм на конференції НРУ спричинила спротив у зали. Тому студенти вирішили активізувати власні дії.